Навіть за наявності суперсучасних технологій, поліції далеко не завжди вдається знайти зловмисника. А як працювали детективи в епоху, коли не існувало дактилоскопії, аналізу ДНК і поняття «психологічний портрет злочинця»? Серіал «Вбивча історія» дає відповіді на ці питання і проливає світло на знамениті злочини минулого.

Серіал «Вбивча історія» складається з 6 частин, в кожній з яких розповідається про найгучніші злочини останніх 200 років у всьому світі. Не всі їх було розкрито. Однак сьогодні, озброївшись новітніми знаннями у галузі криміналістики, експерти можуть зробити нові припущення щодо тих моторошних подій. Погляньмо – без спойлерів! – на те, що очікує глядачів у «Вбивчій історії» на Viasat History.

Коли у 1940-х у Лондоні знайшли обезголовлений труп жінки, це спочатку не викликало підозри у поліцейських: вони вирішили, що нещасна – ще одна жертва нацистських бомбардувань. Однак подальше розслідування показало, що це був злочин на ґрунті ревнощів.

Наступний випадок ще більш моторошний: 50 років тому на березі Темзи знайшли тіло дитини. Слідчим вдалося викрити таємничу мережу, яка скуповувала новонароджених немовлят у зневірених юних матерів – але навіщо?

Інше угруповання з Единбургу займалося закупівлею людських тіл для медичних і промислових досліджень – та його учасники не надто переймалися тим, звідки бралися трупи для їхніх експериментів.

А в розпал Другої світової війни у Берліні в приміських електричках розшукував своїх беззахисних жертв небезпечний сексуальний маніяк.

По інший бік океану теж не все було безхмарно. У 1890-х один підприємець відкрив у Чикаго готель, який пізніше отримав назву «Замок вбивств» – безліч його гостей зникли без сліду.

А от двоє чоловіків, які підозрювалися у жорстокому вбивстві одного ловеласа з Бразилії, зуміли відкупитись від закону і не постали перед судом.

Коли вперше з'явилися серійні вбивці?

Вищезазначені вбивства мали місце за часів, коли детективи ще навіть не оперували терміном «серійний вбивця» – не кажучи вже про специфічні прийоми розслідування подібних справ, якими користуються слідчі сьогодні. Однак експерти вважають, що такі маніяки завжди були частиною суспільства – а стародавні легенди про вампірів і перевертнів насправді оповідають про серійних злочинців.

На думку істориків, перший офіційно задокументований серійний вбивця в історії людства – це Лю Пенглі, наслідний принц китайської династії Хань, що жив у II столітті до н.е. Лю Пенглі вбивав усіх без винятку: чоловіків, жінок, дітей – без будь-якої причини, просто заради власного задоволення. Терор Лю Пенглі тривав цілих два десятиліття, і він повинен у смерті, щонайменше, 100 осіб. Жителі навколишніх сіл були охоплені жахом, ні про який опір беззаконню принца навіть не йшлося. Але зрештою хтось все-таки доніс імператору. Той, не наважившись стратити родича, заслав Лю Пенглі в далеку провінцію, де він жив простолюдином до кінця своїх днів.

Інший персонаж – Жиль де Ре, французький барон, алхімік і сподвижник Жанни д'Арк, увійшов в історію як прототип фольклорного персонажа Синя Борода. Жиль де Ре жив в XV столітті й був страчений за звинуваченням у «змові з дияволом», а також викраденні, сексуальній нарузі і вбивстві сотень хлопчиків і дівчат із навколишніх сіл. Втім, у сучасних дослідників винність Жиля де Ре викликає сумніви, адже його визнання були отримані в результаті тортур.

Ще один легендарний персонаж – Єлизавета (Ержебет) Баторі, угорська графиня, навіжена багачка, яка жорстоко замучила сотні юних дівчат. Ержебет була заарештована у 1610 р., але завдяки втручанню впливових родичів, до суду справа не дійшла. Однак докази провини графині були настільки незаперечні, що зам'яти справу повністю не вдалося. Баторі була замурована в одній з кімнат замку Чахтіце, де померла за 4 роки у віці 54 років. Чутки про те, нібито Ержебет приймала молодильні ванни з крові незайманих дівчат, з'явилися за багато років після смерті графині і, на думку сучасних істориків, є вигадкою. Та як би там не було, Баторі увійшла в національний угорський фольклор як Чахтіцька пані та Кривава графиня.

Насамкінець варто згадати, напевно, найвідомішого серійного вбивцю – Джека-Різника, який тероризував Лондон наприкінці XIX століття. Особу Джека так і не було встановлено, проте він вважається першим серійним вбивцею в сучасній історії.

Без страху і докору

Якби злочини того часу розслідувалися методами сучасної криміналістики, винних знаходили б одразу, впевнені експерти. Злочинці минулого були, за теперішніми стандартами, дуже необачні й менше переймалися приховуванням доказів. Це й не дивно: більшість сучасних методів розслідування з'явилися відносно недавно.

Наприклад, аналіз ДНК і психологічне профілювання почали застосовувати у 1980-х роках – це відразу дало справжній прорив в розслідуванні кримінальних справ. Незадовго до цього стали вживати термін «серійний вбивця» в юридичному сенсі, а перше в світі інтерв'ю з таким злочинцем відбулося в 1979 р. в США. Сьогодні значну роль у відстеженні вбивці і запобігання подальших трагедій відіграє так званий психологічний портрет злочинця. Його складають на основі найдрібніших доказів, виявлених (або не виявлених) на місці злочину, а також на основі інформації про жертву (віктимологія). А всесвітні криміналістичні бази даних дозволяють знаходити зв'язок між схожими за почерком злочинами, якими б розрізненими у місці й часі вони не були.

Втім, усі ці відкриття були колись зроблені – детективами, поліцейськими і лікарями, які не хотіли, аби зло залишалося безкарним. Дізнайтеся більше про шокуючі злочини минулого і розвиток криміналістики в серіалі «Вбивча історія» на Viasat History.

Дивіться прем'єру 6-серійного серіалу «Вбивча історія» на каналі Viasat History в понеділок, 3 травня, о 23:00.