Анна Болейн, друга дружина англійського короля Генріха VIII, всього за 17 днів пройшла шлях від королівського палацу до ешафоту. Новий документальний фільм на Viasat History досліджує історію її падіння і розповідає маловідомі факти з життя королеви.

Історик Трейсі Борман поставила за мету вивчити останні дні Анни Болейн і з'ясувати, була її доля вирішена заздалегідь чи у королеви був шанс на порятунок, яким вона не зуміла скористатися. Так з'явився 3-серійний документальний фільм «Анна Болейн: арешт, суд і страта», який дебютує на каналі Viasat History 20 червня.

Трейсі Борман зуміла зібрати безпрецедентні факти і вивчити їх з неймовірною скрупульозністю. Вона крок за кроком йде по стопах Анни в дні її арешту, суду і страти, аби дізнатися правду про те, що відбулося. Дія фільму починається в улюбленому палаці Анни в Гринвічі, де вона безтурботно спостерігає за грою в теніс. Усе руйнується в одну мить, коли королева отримує повідомлення зі зловісним наказом негайно постати перед Таємною радою. Тут її звинувачують у подружній невірності та заарештовують.

Анна була доволі непопулярною серед своїх підданих: її ненавиділи за те, що вона витіснила першу дружину Генріха, улюбленицю публіки Катерину Арагонську. Придворні за очі називали Анну «повією» і «наложницею». Втім, заклятий ворог Анни і головний радник короля Томас Кромвель зміг перейти від таємної ненависті до практичних дій тільки після того, як у королеви стався викидень. Справа в тому, що король відчайдушно потребував спадкоємця чоловічої статі, якого перша дружина не зуміла йому подарувати. Всі надії покладалися на Анну. Трейсі Борман знайшла в архівах Британського музею особливий святковий сувенір – медальйон Moost Happi, який королева мала отримати у випадку народження сина. На медальйоні зображено єдиний прижиттєвий портрет Анни, який дійшов до наших днів. На жаль, отримати цю нагороду їй не судилося.

Після того, як королева втратила дитину, Кромвель почав плести павутину змови, яка призвела до трагедії. Трейсі Борман з’ясувала, що всі свідчення, зроблені Анною під час суду, було знищено. Залишилися лише папери з боку обвинувачення. Схоже, Генріх досяг неабиякого успіху в тому, аби стерти всі сліди своєї другої дружини. Втім, було дещо – точніше, дехто – чого король не міг позбутися: дочка Анни, майбутня королева Єлизавета I.

Фільм «Анна Болейн: арешт, суд і страта» з дивовижною точністю відтворює останні дні королеви, розповідає про її емоційний стан і запеклу боротьбу. Ми ж зібрали п'ять фактів про Анну Болейн, яких ви, можливо, не знали.

• Анна мало не вийшла заміж за свого кузена. Юну Анну намагалися видати за її ірландського кузена Джеймса Батлера, графа Ормонда на прізвисько Кульгавий. Причому ініціатором заручин був сам Генріх VIII! Король розраховував, що цей шлюб допоможе вирішити давню суперечку між родинами за титули і землі графства Ормонд і, таким чином, задобрить ірландську знать. Однак шлюбні переговори припинилися з невідомих причин. А згодом, коли у короля з Анною розвинулися стосунки, її сім'я отримала маєток Ормонд в подарунок.

• Пліткували, що її мати також була коханкою Генріха VIII. Те, що у короля був роман з прекрасною Марією Болейн, старшою сестрою Анни, – загальновідомий факт. Однак ходили чутки, що король також мав зв'язок з матір'ю дівчат, Елізабет Говард. Зокрема, серед єзуїтів активно поширювалися плітки, нібито Генріх був ні багато ні мало... батьком Анни! Втім, це, скоріш за все, були пусті вигадки. По-перше, Елізабет була набагато старшою від Генріха, а по-друге, обидва вони заперечували, що знають одне одного.
• Вона мало не померла від англійської пітниці. У 1485-1551 рр. у Англії, а потім і у всій Європі, вирувала дивна хвороба, яка супроводжувалася сильним ознобом, мігренню і неймовірною пітливістю. Етіологія хвороби, що отримала назву «англійська пітниця», досі точно не встановлена. Однак вона була надзвичайно заразною і дуже часто приводила до смерті за кілька годин з моменту появи перших симптомів. У червні 1528 р. одна з придворних дам Анни також заразилася страшною хворобою. Генріх VIII негайно втік до сільської місцевості, а Анну відправили додому в Кент. Та було занадто пізно: Анна та її батько захворіли. Їх лікував один з кращих королівських лікарів, і обидва одужали.

• Анна затівала бійки з суперницями. Джейн Сеймур була придворною дамою Анни, а також її троюрідною сестрою, суперницею, а згодом – і новою дружиною короля. Джейн навіть не приховувала своїх стосунків з королем, і його дружина шаленіла від ревнощів. За кілька місяців до страти Анни король почав відкрито робити подарунки своїй новій фаворитці. Якось, піддавшись пориву, Анна з такою люттю зірвала подаровані королем прикраси з шиї Джейн, що обидві жінки отримали поранення. За спогадами сучасників, цей інцидент був не єдиним: суперниці часто билися. До слова, Джейн вийшла заміж за Генріха всього через 11 днів після страти Анни, яка відбулася 19 травня 1536 р.
• Діти її сестри, можливо, були від Генріха VIII. Марія Болейн народила в шлюбі зі своїм першим чоловіком Вільямом Кері двох дітей: дівчинку і хлопчика. Однак у цей же час у Марії був роман з королем. Не дивно, що серед підданих поповзли чутки, мовляв, ці діти – спадкоємці короля. І сучасні історики не виключають такої можливості. Так чи інакше, обидва нащадки Марії, Катерина і Генрі, зайняли почесне місце при дворі, коли їхня кузина, Єлизавета I, зійшла на трон.