Голлівудські блокбастери тиражують образ акули як смертоносної ненажери та бездумної вбивці. Цей стереотип заважає нам побачити, що насправді, акули перебувають на межі зникнення – з вини людини. Творці фільму «Врятувати акулу!» досліджують цю цікаву тварину і розвіюють міфи.

Мік Фаннінг, триразовий чемпіон світу з серфінгу і захисник дикої природи, вирушає в компанії експертів у подорож по всьому світу – для того, аби вивчити можливості збереження популяції акул. Про свої неймовірні відкриття Мік розповідає у 2-серійному документальному фільмі «Врятувати акулу!», який стартує на каналі Viasat Nature 7 червня о 21:05. У цій статті ми познайомимося ближче з Фаннінгом і розвіємо деякі стереотипи про акул.

Хлопець, який вдарив акулу

Мік Фаннінг народився в 1981 р. в Австралії, в місті Пенріт. Хлопчик почав займатися серфінгом в три роки – а у двадцять Мік став професійним серфером і виборов низку престижних нагород. Однак для широкого загалу Мік став відомий 19 липня 2015 р., коли зумів уціліти після нападу білої акули. Це сталося на турнірі J-Bay Open в ПАР. Сутичку спортсмена з хижаком зафільмували численні глядачі шоу, і відео одразу ж з’явилося в інтернеті.

Сам Мік згадує про цю подію так: «Я вже збирався стартувати, як раптом відчув, що щось тягне за лиш (шнур, що з'єднує ногу райдера з дошкою – прим. ред.). Я не бачив зубів, тільки плавці, та все чекав, коли вона мене вкусить». Акула перекусила лиш, але Мік відбив хижака ногою, а потім почав пливти до берега, використовуючи дошку в якості щита. На щастя, товаришам Міка вдалося налякати хижака, Фаннінг уцілів і не отримав навіть подряпини.

Вже за тиждень після інциденту Мік знову ловив хвилю! Однак зустріч з акулою справила на серфінгіста неабияке враження, і він зайнявся вивченням дикої природи, зокрема, акул. Сьогодні Мік бачить свою місію в тому, щоб розвіювати міфи про акул і переконати людство, що ці живі істоти дійсно потребують нашої допомоги.

Жертви забобонів чи безжальні вбивці?

Акули – одні з найдавніших мешканців планети – овіяні безліччю міфів і стереотипів. З одного боку, деякі з них дійсно смертельно небезпечні, тому плавати в товаристві акул, як це роблять окремі дайвери, нерозсудливо. З іншого, більшість художніх і навіть документальних фільмів показують лише небезпеки, які акули представляють для людини. Та сьогодні людина являє для акул набагато більшу загрозу, поставивши багато видів на межу виживання. Давайте розберемося докладніше.

Перш за все, з 370 відомих нам сьогодні видів акул, 80% фізично не здатні заподіяти шкоду людині. Наприклад, найбільша в світі китова акула (сягає 10 м у довжину!) харчується переважно планктоном. Найбільш небезпечними для людини вважається 4 види: біла, тигрова, тупорила і довгокрила акули. Однак і вони в більшості випадків нападають лише тому, що помилково приймають плавця за свою улюблену здобич – морського котика чи тюленя. Не випадково більше половини атакованих акулами – це серфери, адже за формою дошка для серфінгу нагадує обриси тюленя.

У випадку зі звичайним плавцем акула виявляє радше цікавість, ніж полює. Про це свідчить мова жестів гігантської риби. При наближенні до плавця акула неначе розшаркується: інтенсивно рухає хвостом і тулубом в горизонтальній площині. Коли ж хижак полює на тюленя, його поведінка відрізняється принципово: акула спочатку вичікує в засідці, а потім блискавично кидається без жодних розшаркувань. Втім, якщо акула почує кров (наприклад, плавець поранений), вона буде атакувати без зволікань. Однак навіть у цьому випадку 85% людей виживає!

У блискавки більше шансів

Одна з найбільших помилок стосовно акул полягає в тому, що вони вбивають безліч людей. Але це неправда. Погляньмо на факти. За статистикою, щорічно від нападу акул гине в середньому 10 осіб – це значить, що у кожного з нас більше шансів померти, наприклад, від удару блискавки (від 6 до 24 тис. осіб на рік!). А ось з вини людини гине 100 млн акул щороку: частково їх винищують заради делікатесних плавців, частково через помилки, допущені під час риболовлі.

За даними науково-освітнього порталу PhysOrg, наразі в категоріях вразливих, зникаючих або тих, що перебувають під серйозною загрозою, знаходиться 355 видів акул і скатів. В останні роки статус зникаючих отримали такі види акул, як білоплавцева головаста, патагонський морський янгол, середземноморський морський янгол, карибська рифова і лимонна акули, а також мако. Останні здатні розвивати найбільшу серед акул швидкість – 68 км/г. На жаль, навіть це не рятує їх від рибальських сіток. Мако винищують заради смачного м'яса, а також печінки і плавників, які вважаються в Азії елітарним делікатесом. Якщо в 2014 р. до категорії тих, що знаходяться під серйозною загрозою, було віднесено 25 видів акул і скатів, то сьогодні це число сягає 76% від всіх видів акул і скатів.

Навіщо потрібні акули?

Згідно з висновками Фаннінга, акули – найважливіша ланка екосистеми. Вони є вищими хижаками, без яких чисельність деяких мешканців морів і океанів зросла б неконтрольовано, що призвело б до справжньої екологічної катастрофи.

Наприклад, багато акул харчуються рибами-папугами, які, в свою чергу, поїдають водорості з коралів, а також сам корал. Коралові рифи сьогодні руйнуються з лякаючою швидкістю: половина рифів була знищена за останні 50 років, і вчені попереджають, що до 2050 р. втрати складатимуть 90%. Це не лише ставить під загрозу 25% всіх видів морських тварин, а й позбавляє засобів до існування приблизно 1 млрд чоловік. Звичайно, акули самі по собі не можуть запобігти кораловій катастрофі, але як частина екосистеми вони дещо стримують це руйнування.

Під час своїх досліджень на Багамах і в Майамі Мік Фаннінг не лише вивчив вищезгадані зв'язки, але й лицем до лиця зустрівся з білою акулою. Дослідник зробив це, аби подолати власні страхи і продемонструвати, наскільки важливо для всіх нас подивитися на культових хижаків іншими очима.

Дивіться 2-серійний документальний фільм «Врятувати акулу!» на каналі Viasat Nature в понеділок, 7 червня, о 21:05.